Творчість

Тема. Розкрій і пошиття виробів на ляльку. Пошиття постільної білизни.

Мета. Розширити знання студентів про текстильні матеріали і їх властивості, ознайомити з видами волокон, їх класифікацією, навчити розрізняти різни види волокон за їх структурою, зовнішнім виглядом, виховувати культуру праці, творче відношення до праці.

Дидактичні засоби навчання:

Ø матеріали: картон, тканина, матеріал для оздоблення.

Ø  інструменти: простий олівець, ножиці, голка з довгим вушком, наперсток, нитки котушкові.

Ø наочність: зразки зшитих вручну виробів, технологічні картки.

Література.

1.      Ерзенкова Н.В. Свой дом украшу я сама. – Диамант – Санкт-Петербург, 1997.

2.      Рожнёв Я.А. Методика трудового обучения с практикумом в учебных мастерских. – Москва: Просвещение, 1988.

3.      Хорунжий В.І., Черніка Г.П. Методика трудового навчання в початкових класах. Частина ІІ., - Олександрія: Світло, 1997.

Вид заняття: ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ.

Практичний виріб:  постільна білизна для ляльки.

Хід заняття:

І. Організаційна частина.

-          привітання;

-          перевірка присутності студентів; заповнення викладачем журналу;

-          перевірка підготовленості студентів до заняття;

ІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

(запис теми заняття в робочі зошити)

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Волокнисті матеріали, нитки, тканина.

Усі матеріали, що застосовуються для пошиття одягу, поділяють на

а) основні - матеріали, з яких шиють виріб

б) допоміжні:

-          для утеплення одягу (вата, ватин, хутро);

-          для оздоблення (спец. тканини, стрічки, тасьма),

-          фурнітура для застібання (ґудзики, гачки, петельки, пряжки).

Для виготовлення пряжі, ниток, тканини  застосовуються різні волокна.

Всі волокнисті матеріали з яких виготовляється тканина та нитки, поділяються на (мал.1):

1.      Натуральні волокна є основною сировиною для текстильної промисловості. Вони бувають:

-          рослинного походження - належать волокна бавовни та луб'яні (льон, коноплі, джут, кенаф, кропива). Луб’яні волокна виробляють не тільки із стебла, а й з листя деяких рослин: текстильних бананів, агави та пальми. Для виробництва ізоляційних  матеріалів використовують волокна торф’яного моху.

-          тваринного походження  - відносяться вовна (волосяний покров тварин: овець, кіз, верблюдів, кроликів) і шовк (одержують з коконів тутового або дубового шовкопряду).

До натуральних  волокон  також відносіть  азбест – мінерал,  здатний розщеплюватись  на тонкі, гнучкі, міцні волокна. З таких волокон  виготовляють теплоізоляційні тканини, гальмові стрічки, одяг для пожежників, водолазів та ін..

2.      Хімічні.

-          штучні  волокна отримують фізико-хімічною переробкою із деревини - це віскозні (отримують з целюлози деревини), ацетатні і мідно-аміачні (з бавовняного пуху), казеїнові волокна (з осаджуваних білкових речовин зі знятого молока). 

Гігроскопічність штучних волокон невелика. Але вони міцні і гарні. Пружність штучних волокон досить незначна, тому штучні тканини без відповідної обробки дуже мнуться.

-          синтетичні  волокна отримують фізико-хімічною переробкою низько- і високо-молекулярних сполук – це продукти переробки

•      нафти (лавсан)  -  виготовляють тканини, штучне хутро, килими та інше.

•      кам’яного вугілля (капрон і нейлон) - використовують для виготовлення панчох, шкарпеток, канатів, гардинного полотна.

•      розплавлених синтетичних смол,

•      природного газу.

Для платтяних та костюмних тканин використовують нітрон - волокно одержане з нафти, газу, кам'яного вугілля.

Синтетичні волокна дуже міцні і стійкі до тертя, пружні, добре зберігають надану їм форму, але мають зовсім незначну гігроскопічність. У вологому стані вони не змінюють своїх властивостей. Синтетичні волокна лавсан і нітрон за зовнішнім виглядом нагадують вовну.

Із волокнистих матеріалів на прядильних фабриках виробляють нитки - це скручені  між собою волокна, створені з волокнистої маси шляхом прядіння.

Міцність нитки залежить від кількості складань та якості  сировини. В залежності від кількості скручуваних ниток пряжі, розрізняють три групи ниток: в три, чотири і шість складань (мал. 2. а,б,в).

Залежно від товщини ниткам привласнюється торговий номер. Самі товсті нитки мають  низькі номери (№8, 10, 12). Більш тонкі нитки мають більш високі номери (№60, 70, 80).

Всі нитки класифікуються за призначенням.

Бавовняні нитки поділяються на суворі, білі і фарбовані, матові і глянцеві. Вони  скручені у 6 складань і випускаються таких  номерів: 10,20,30,40,50,60,70,80. Метричний номер швейної нитки показує, скільки метрів нитки міститься в 1 г.

Шовкові нитки бувають фарбовані і відбілені, різних торгівельних номерів: 75, 63, 33, 18, 13, 7, 3.

Нитки для вишивання виготовляють з високоякісної бавовняної пряжі, їх випускають в 6 нескручених пасом складань і називають "муліне". "Муліне" піддають спеціальній обробці - мерсеризації, що надає цим ниткам  блиску і великої міцності.

В'язальні нитки - "кроше", "ірис", "сніжинка" виготовляють також з бавовняної мерсеризованої пряжі і випускають як правило білого кольору.

Тканина виробляється на верстатах шляхом переплетення повздовжніх ниток з поперечними, під гострим або прямим кутом.

Нитки, розміщені вздовж тканини, називаються основою, а в поперек – утоком (піткання).

Переплетені нитки основи і утоку буває різним. Всі способи переплетень можуть бути зведені до чотирьох класів:

-          Прості (гладкі);

-          Дрібновізерункові;

-          Великовізерункові;

-          Складні.

До простих переплетень відносяться: полотняне, саржеве, сатинове і атласне. (мал.. 3. а,б,в,г)

В полотняному переплетінні нитки основи і піткання по черзі переплітаються  по черзі одна з одною в шаховому порядку. За рахунок цього лицевий і зворотній боки тканини однакові. Такі переплетення мають бавовняні тканини (ситець, бязь, маркізет), лляні (парусина, полотно); шовкові (креп-жоржет, креп-шифон).

В саржевому переплетінні  нитки піткання перекривають нитки основи через дві. Завдяки чому з лицьової сторони виходять косі рубчики. Саржеве переплетення мають  підкладкові бавовняні і шовкові тканини

В сатиновому переплетінні  нитки піткання  перекривають  нитки основи через чотири, а потім проходять під однією ниткою основи. Таке переплетення дає можливість виготовляти тканини з рівною і блискучою поверхнею (сатин і атлас).

Атласне переплетіння виконується навпаки, тобто лицеву сторону утворюють нитки основи. Кожна нитка основи перекриває чотири і більше ниток утока, а потім пропускається іще під однією утоковою ниткою. Виворітна сторона у таких тканин матова, а лицева - блискуча.

Шляхом комбінування видів переплетення отримують тканини, на поверхні яких утворюються різноманітні узори.

При дрібновізерунковому переплетінні нитки основи і піткання можуть бути одного кольору. Візерунок при цьому виділяється не дуже чітко. На тканині, наприклад, помітні зигзаги, смуги, хвилясті дрібні лінії. Якщо нитки основи і утоку різного кольору, то ефект дрібновізерункового переплетіння значно збільшується.

Великовізерункові переплетіння також отримуються комбінуванням різноманітних простих переплетінь ниток основи і утоку. Наприклад, в результаті комбінування полотняного і атласного переплетіння на поверхні тканини отримуємо візерунки листя, квітів, геометричні.

Способи визначення ниток основи і утоку:

Ø  Якщо тканина з кромкою: нитки основи розміщуються вдовж, паралельно кромці тканини;

Ø  Якщо клаптик тканини без кромок:

•      Необхідно потягнути тканину в двох перпендикулярних напрямках (в напрямі ниток основи - тканини розтягуються дуже слабо, набагато менше, ніж в напрямі ниток утоку);

•      Витягнути по краях клаптика тканини повздовжні і поперечні  нитки і порівняти їх зовнішній вигляд і здатність розтягуватися (нитки основи не розтягуються і значно міцніші, вони більше скручені, поверхня їх не така пухнаста, як у ниток утоку, більш гладенька).

Способи визначення лицевої і виворітної сторін тканини:

1. Лицева сторона тканини, як правило, має більш чисту і гладку поверхню, на ній менше волосків і  вузликів,  ніж на зворотній стороні;

2. У тканин з рисунком, наприклад, ситець - рисунок на лицевій стороні більш яскравий і чіткий;

3. У тканин з блискучою поверхнею, наприклад, атлас, сатин - лицева сторона блискуча, а виворітна - матова;

4. Ткацький рисунок (рисунок переплетіння ниток основи і утоку) на лицевій стороні тканини видно краще;

5. У тканин з ворсом, наприклад, бархат - лицева сторона має більш довгий ворс;

6. Кромка тканини на лицевій стороні виглядає чистіше, рівніше ніж на вивороті.

2. Розкрій і пошиття виробів з тканини.

Інструменти та пристосування

При розкроюванні і пошитті виробів з тканини необхідні певні інструменти і пристосування.

Тканина ріжеться кравецькими ножицями. В дитячому садочку  використовують більш легкі, невеликі, до 140…170мм  канцелярські ножиці з тупими кінцями.

При зшиванні різних тканин  використовують різні по довжині і товщині голки. Найтонші голки №1 (довжина яких 35 мм і діаметром 0,6 мм) призначені для зшивання легких тканин. Для зшивання грубих і товстих тканин придатні голки № 12 (довжина – 80 мм, діаметр – 1,8 мм). Для вишивання та штопки використовують спеціальні голки з видовжений вушком і трішки притупленим кінцем.  Діткам зручніше працювати з голками великих розмірів.

При розмітці тканини для закріплення викрійок, для сколювання деталей перед  змотування  використовують кравецькі булавки.

Ножиці, голки, булавки - це небезпечні колючі і ріжучі інструменти. Тому не будемо забувати про техніку безпеки: ножиці класти в футляр, голки і булавки – в гольницю. Для оберігання пальців від уколів вушком голки на середній палець надягати металевий або пластмасовий наперсток.

Для обмірів використовують м’яку сантиметрову стрічку. Розмічають тканину кравецькими крейдою, шматочками звичайного мила або м'яким простим олівцем.  

Правила розкрою і пошиття

Розкроювання тканини починають з виготовлення викрійки, її виготовляють з цупкого паперу, краще з картону.

Розкрій деталей

Тканину  перед розкроюванням зволожують, а потім пропрасовують вздовж ниток основи

Для розкроювання тканину розкладають на столі в розвернутому  вигляді чи складеному вдвоє, лицьовою стороною всередину. При розкроюванні складеної вдвоє тканини отримують відразу дві необхідні деталі. Наприклад, вуха, лапки, крила  і т. д. при виготовленні м'якої іграшки.

Тканина дуже розтягується в поперечному направленні вздовж утока і слабо - в поздовжньому напрямку вздовж основи. Тому при розкрої довгі частини виробів розташовують уздовж ниток основи.

Пам’ятайте, викрійки розкладають на тканині так, щоб економно і раціонально розмістити деталі, щоб було якнайменше відходів тканини.

Викрійки закріплюють на тканині за допомогою кравецьких шпильок. Олівцем, крейдою або милом  обводять краї викрійки.

При розмітці роблять припуски навколо всіх деталей:

-          на шви – 1 см

-          на підгин – від 1,5 до 6 см.

Розкроювати тканину легше стоячи. І на відміну від різання паперу при розкрої тканини матеріал притримують лівою рукою на столі, а правою переміщують ножиці.

Прийоми різання тканини:

Ø  При розкроюванні тканини ножиці необхідно тримати гострим кінцем донизу.

Ø  При різанні кінець ножиць повинен ковзати по поверхні столу.

Ø  Тканину не можна піднімати і відривати від поверхні столу.

Викроєні деталі зшивають нитками.

При шитті діти повинні сидіти вільно, не згинаючись.  Виріб утримувати між  великим і вказівним  пальцями лівої руки, а голку – між великим і вказівним пальцями правої руки, на середній палець вдягають наперсток. В ушко голки  всовують нитку довжиною 50-70 см. (відміряють нитку зазвичай навколо зігнутої руки)

При зшиванні деталей використовують такі з’єднувальні шви, як:

«вперед голку» -  його використовують  при зметуванні деталей виробу.

Виконується справа наліво стібками однакової довжини з однаковими проміжками між ними. З лицьового та виворітного боку шов нагадує пунктирну лінію.

 «строчка» використовують коли потрібен міцний шов.

Виконують стібки, вколюючи голку в місце її виходу в попередньому стібку. З лицьової сторони утворюються стібки без проміжків.

Обробка зрізів тканини. Подвійно підгинають краї тканини та закріплюють його швом "вперед голку".

3. Послідовність пошиття постільної білизни

Після освоєння  складу тканини, інструментів, які використовують для шиття, правилами розкрою, з деякими видами швів,  ми можемо приступити до шиття. І пошиємо постільну білизну для ляльки.

Постільна білизна складається з:

-          простині,

-          підодіяльника з одіялом

-          подушки з новолочкою

Використовують як однотонну  так і кольорову тканину, з малюнком.

Простиня

Розрахунок тканини

Потрібно відмірити :

Ø  довжину ліжка  + 1,5 см. на припуск на підгин (з обох сторін)

Ø  ширину ліжка + 1,5 см. на припуск на підгин (з обох сторін)

Якщо матрац високий,  то додають  до довжини і ширини ще й ширину матраца

Розкрій тканини

Викроюємо прямокутник  довжиною _______________ і шириною ____________

Зшивання деталей

Зрізи чотирьох сторін обробляємо по периметру прошиваючи краї, двічі підгинаючи відкриті зрізи (2 рази підгинають на виворіт по 0,7 мм і закріплюють посередині швом «вперед голка»)

Підодіяльник

Розрахунок тканини

Потрібно відмірювати по одіялу :

Ø  довжину  + по 1 см. на припуск для шва (з обох сторін)

Ø  ширину + по 1 см. на припуск для шва (з обох сторін)

Розкрій тканини

Викроюємо 2  прямокутники  довжиною _____________________

          і шириною _____________________

Виготовлення віконця для одіяла

Скласти одну тканину (перший прямокутник) навпіл по ширині, лицьовою стороною всередину. Згин поділити навпіл, розмітити форму вирізу (виріз може бути у вигляді овалу, у вигляді ромба або у вигляді будь-якої вподобаної вами фігури).

Потім цю частину вирізають, підгинають зрізи отвору 2 рази та  прошивають  посередині. 

Зшивання деталей

Всі сторони що залишилися  зшивають відступивши від краю на 1 см.

Вивертають.

Одіяло 

Розрахунок тканини

Потрібно відмірити довжину і ширину  + по 1 см. на припуск для шва (з всіх сторін)

Розкрій тканини

Викроюємо 2  прямокутники з тканини довжиною _____________________

                         і шириною _____________________

Також викроюємо 2-3 шари  синтепону.

Зшивання деталей

Скласти тканину лицьовою стороною в середину, зверху кладемо 1-3 шару сінтопону (залежно від бажаного утеплення). Прострочують на 1 см від краю по 3 відкритим сторонам.  

Далі вивертаємо ковдру.

Сторони, що залишились  підшивають подвійною підгибкою (підвертають зрізи 2 рази по 0,5 мм на виворітній бік і закріплюють посередині швом «вперед голка»). І зшивають.

Подушка

Розрахунок тканини

Потрібно відміряти  довжину і ширину подушки + з 4-х сторін по 1 см. на припуски для швів.

Розкрій тканини

Викроюємо 2 квадрати  з довжиною і шириною по ___15 + 1 = 16 см___

Зшивання деталей

Скласти деталі  лицьовою стороною всередину.

Зрізи 3-х сторін зшити  відступивши від краю по 1 см.

Сторони, що залишились  підшивають подвійною підгибкою (підвертають зрізи 2 рази по 0,5 мм на виворітній бік і закріплюють посередині швом «вперед голка»)

Вивертаємо наволочку на лицьову сторону і через отриманий отвір набивають вату чи синтепон. Після цього отвір зшивають.

4. оздоблення постільної білизни

V. Розгляд зразків.

Демонстрація зразків виробів

VІ. Інструктаж з техніки безпеки.

Правила користування ножицями:

-          Ножиці під час роботи потрібно класти праворуч, кільцями до себе, щоб не вколотися об гострі кінці.

-          Леза ножиць в неробочому стані повинні бути зімкнені.

-          Слідкуй, щоб ножиці не падали на підлогу, тому що при падінні вони можуть поранити тебе або твого товариша.

-          Передавай ножиці кільцями вперед із зімкнутими лезами.

VІІ. Самостійна робота студентів.

Завдання. Виготовити набор постільної білизни для ляльки, який складається з простині, підодіяльника з одіялом та подушки.

VІІІ. Підведення підсумків заняття.

-          оцінювання практичних робіт

-          аналіз практичних робіт (якість виконаної роботи);

-          виставка  кращих робіт.

ІХ. Домашнє завдання.

Закінчити вироби та оздобити їх. На наступне заняття принести трикотажну тканину для пошиття майки та трусів для ляльки

Х. Прибирання робочих місць.